Облич Запливушко
Не дуже відомий Сербський футболіст українського походження, грає за збірну Дивандії включно з 2018 року, перший хто в історії світового футболу займає одночасно дві позиції — центрального півзахисника і голкіпера, за що неоднократно був вшанований фанатами якl найуспішніший гравець застосовуючий стратегію заплутування і дизорієнтування гравців іншої команди, так як вони не знають що від нього очікувати, . Всім відомий випадок коли Запливушко у четверьтфіналі ліги Шампіньйонів, займаючи позицію центрального бомбарбувальника, під час атаки віддав навісом пас вротареві іншої команди і швидко повернувся до своїх воріт, чекати м’яч. Дивандія все ж таки програла той поєдинок, ні гравці Сербської команди ні гравці команди супротивника не зрозуміли що відбулося. Але як Облич повідамляв в інтерв’ю після матчу, цитата:
«Я думав що ми будем з ним грати через все поле»
Цей напис до сих пір висить у тренерській Дивандії, але за час що минув він вже стерся і залишилось лиш «Я думав….»
Старий тренер команди щонеділі дивитися на напис і нагадує хлопцям все ж таки до кінця придумати лозунг команди.
Облич з року на рік надіється зайняти місце головного тренера і все ж таки довести цю справу до кінця.
Не усю свою блискучу карьеру головний форвард Сербської збірної грав у Дивандії, до цього часу він зіграв понад п’ятдесят матчів за Базарро, де в нього був непоганий контракт але з часом йому набридло і він віришив зробити зіркову кар'єру приймаючи участь на світовій арені трансферу з надією що буде займати там далеко не останні позиції . Але життя світового футболу не шкодує нікого і якщо Облич не віришить прийняти якісь кардинальні зміни в частності у виборі команди і самої позиції у команді, він має шанс залишитись на узбіччі світової арени футболу.
Дитинство[править]
Запливушко народився в 1991 році в невеликому Сербському містечку. Ще з дитинства він полюбляв проявляти свій талант і тому батьки віддали його на стройку. Поки його однолітки носили додому цегли знань, Облич носив додому цегли.
Коли Обличу було десять років його батько построїв для нього будинок на дереві і виселив його з квартири. Обгрунтувавши це тим, що він має пройти шлях духовного просвітництва. Тоді маленький Облич зрозумів що таке експлуатація, так як з тої цегли що він наносив за весь час, батько построїв для них з мамою нормальний будинок з двома кімнатами, а сам залишився в будиночку с дерева, також він тоді зрозумів що таке єпіляція — так як вікна його будиночка на дереві були якраз навпроти вікон Олени Степанівни, федерація — так як до нього постійно приходила прибиральниця і казала що жити в будиночку забороняє якась федерація, потім декларація, так як якась федерація виписала якусь декларацію про його будиночок, і цивілізація, так як його будиночок знесли, і йому прийшлось жити посеред цивілізації.
Якийсь час Запливушку молодшому довелось пожити на вулиці, як він розповідає сам, в нього було багато різних ситуацій, і саме в той час він отримав безцінний життєвої досвід.
Але жити на вулиці йому довелось не довго, його батько помер і все той же маленький, але вже трохи здичавілий Облич повернувся додому. Згодом він опановує ще одно нове на той час йому слово, таке як екзгумація, так як перше що після повернення додому зробив юний мандрівник — дістав тіло свого батька з могили. Але це не принесло ніяких ємоцій, тому Облич вкрав на кар'єрі динаміт, відвіз вночі батька до найбільшого колеса обертів у місті, начинив тіло батька динамітом, посадив в одну із кабінок, запалив довгий мотузок і запустив колесо. Вже через п’ять хвилин сердце Обличя радісно билось спостерігаючи за тим як шматки м’яса його клятого батька вкривають його рідне місто по різних кутках.
Юність[править]
На всіх парах юний Облич влетів у широковідкриті двері майже дорослого життя і майже так же з них вилетів, запам’ятавши тільки як пахне жіноча вагіна. Як стрибаючи на одній нозі застібувати ширінку, бо друга в ботінку який ще зі вчора в болоті, в яке вступив бо на очі нічого не бачив як ішов з клубу та й ще двір якоїсь незнайомої хвойди, а виходити швидше треба, бо сьогодні на першій парі іспит, от і скачи тепер, а скакати треба бо вихований, не бруднувати ж підлогу якоїсь дами яка так привітно тобі вчора в клубі розказувала як вона бившого кинула і вже готова вся віддатись першому зустрічному яким ти власне і опинився. А через пару годин дізнатись що на іспит не пустять поки не витреш з носа борщ, і в загалі хто перед екзаменом борщ їсть.
« От і відклалось з юності як пахне жіноча вагіна, вечором добре, а на ранок як не змиєшся, то потім кожен день в дзеркало дивись.» — Цитує Облич.
Захоплення[править]
Окрім основної діяльності футболіста, він знаходить час також на власні інтереси, і охоче розповідає про них своїм фанатам. Основними захопленнями зірки найкращої Сербської збірної п’ятого дивізіону є онлайн ігри та кулінарія. Під час коли не має ані тренувань а ні матчів Облич полюбляє проводити свій досуг у колі ігрової консолі, і кілограмів теплої їжі. Яка як він вважає сприятливо впливає на мозкову діяльність яка так важлива для успішної професіональної кар'єри будь якого футболіста. Також зі слів майбутнього тренера кращої збірної країни у майбутньому він хоче виграти кубок пуголовка у грі Що? Де? Коли? І саме тому під час футбольної карьери принципово не використовує удари головою, адже боїться пошкодити кору головного мозку.
